Thơ tình Lesya Ukrainka

NHỚ LẠI THỜI THƠ ẤU

Nhớ lại thời thơ ấu đã xa xôi
Tôi từng bị ngã sứt đầu mẻ trán
Nỗi đau đến tận trái tim đau đớn
Đau nhưng mà lặng lẽ đứng lên thôi. 

“Sao thế, đau không?” – người lớn hỏi tôi.
Nhưng mà tôi không bao giờ thừa nhận
Tôi vốn là cô bé đầy kiêu hãnh
Để cho không khóc, tôi nở nụ cười.

Thế mà bây giờ tất cả đổi thay
Vở kịch vui đã đến hồi kết thúc
Tôi sẵn sàng chịu điều cay đắng nhất
Nghe những lời thơ trào phúng về tôi

Trước sức mạnh tàn nhẫn của tiếng cười
Tôi cố gắng để mình không khuất phục
Tôi đã quên vẻ kiêu căng ngày trước
Và tôi khóc, để cho khỏi phải cười. 

Як дитиною, бувало

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

AI BẢO TÔI YẾU ĐUỐI

Ai bảo tôi yếu đuối
Trước số phận của mình? 
Chẳng lẽ run tay chân?
Chẳng lẽ lời yếu đuối?

Nếu người ta nghe rõ
Than vãn hay buồn phiền
Đấy là bão mùa xuân
Mà không cơn mưa nhỏ. 

Mùa thu – không tai họa
Ai nở, ai lụi tàn.
Liễu héo úa bên đầm
Trở nên màu thắm đỏ. 

Còn khi mùa đông tới
Áo quan khoác lên rừng
Màu sắc trên mộ phần
Tự thân là đá quí. 

Хто вам сказав, що я слабка

Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.

Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.



HY VỌNG

Không còn tự do, không còn số phận 
Chỉ còn lại một điều thôi: hy vọng. 

Hy vọng một lần trở lại Ukraina
Nhìn xem quê hương ra sao bây giờ

Và nhìn vẻ đẹp của sông Đờ-nhép
Rồi sau đó dù sống hay dù chết 

Nhìn gò mộ, nhìn thảo nguyên mênh mông
Lần cuối hồi tưởng những gì đã từng…

Không còn tự do, không còn số phận
Chỉ còn lại một điều thôi: hy vọng.

Надія

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.

CON TIM CỦA TA CHÁY LÊN NHƯ LỬA

Con tim của ta cháy lên như lửa
Một nỗi buồn đang vây lấy hồn ta
Sao không khóc? Không nước mắt nhạt nhòa
Tại vì sao không vội vàng trút lửa?

Hồn ta khóc, tâm hồn ta tan nát
Nhưng nước mắt không đổ xuống thành dòng
Trong mắt ta nước mắt đã không còn
Và nỗi buồn vây quanh niềm khao khát.

Ta chỉ muốn ra giữa đồng hoang sạch
Cúi rạp mình âu yếm với đất đai
Và nức nở, để sao trời sẽ nghe
Để người ta thấy ta buồn khủng khiếp. 

Горить моє серце, його запалила 

Горить моє серце, його запалила
Гаряча іскра палкого жалю.
Чому ж я не плачу? Рясними сльозами
Чому я страшного вогню не заллю?

Душа моя плаче, душа моя рветься,
Та сльози не ринуть потоком буйним,
Мені до очей не доходять ті сльози,
Бо сушить їх туга вогнем запальним.

Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

ĐÊM LẶNG LẼ TỐI TĂM

Đêm lặng lẽ, tối tăm
Em đứng bên anh đó
Em nhìn anh buồn bã 
Đêm lặng lẽ, tối tăm…

Gió trong vườn thổi nhẹ
Anh hát, em ngồi nghe
Nuốt từng lời bài ca
Gió trong vườn thổi nhẹ…

Xa mưa nguồn chớp bể
Buồn vây lấy lòng này
Tim như ai đâm dao
Xa mưa nguồn chớp bể… 

Нічка тиха і темна була

 Нічка тиха і темна була.
 Я стояла, мій друже, з тобою;
 Я дивилась на тебе з журбою,
 Нічка тиха і темна була…

 Вітер сумно зітхав у саду.
 Ти співав, я мовчазна сиділа,
 Пісня в серці у мене бриніла;
 Вітер сумно зітхав у саду…

 Спалахнула далека зірниця.
 Ох, яка мене туга взяла!
 Серце гострим ножем пройняла.
 Спалахнула далека зірниця…